Роздуми про...
18 травня 2012
Я десь чула, що на Сході вважають – мудрість приходить до людини тільки після старості.
Треба прожити ціле життя, пережити все, що доля вам приготувала, зберегти тіло та душу у робочому стані до старості, гідно зістаритись і тільки тоді матимете право вважатись мудрою людиною. Але навіть на Сході існують виключення з загально прийнятих правил.
18 травня 1048 року народився Омар Хаям!!!
Омар Хаям один з величніших поетів середньовічного Сходу.
Його відомі на весь світ, протягом восьмиста років, Рубаї - це духовне надбання людства.
А як взяти до уваги, що вже в 8 років він знав на пам'ять Коран, а по життю був ще і математиком, і астрономом, і лікарем та філософом, то важко не захопитись його життям та творчістю.
В його віршованих рядках мудрість віків.
Там знаходяться відповіді на всі запитання.
Не вірите??? То спробуйте спитати в нього про саме сокровенне…
І Ви зрозумієте, що навіть через сотні років, ніщо не змінюється ні в коханні, ні смутку, ні в радості, ні в сенсі життя…
I юних, і старих - всіх поглинає час,
I невеликий нам дається днів запас.
Ніщо не вічне тут: ми підемо так само,
Як ті, що вже пішли й що прийдуть після нас.
Не з тих я, хто тремтить, коли в могилу гляне.
Той світ надійніший за це життя обманне.
Дав душу в позику мені Господь - і я
Знов поверну її, коли мій строк настане.
А ще розумієш, що зовсім неважливо на Сході ти живеш чи на Заході…
До нашого часу дійшло біля двох тисяч віршованих рядків і кожен з них унікальний.
Його намагаються наслідувати, та нікому не вдалося ні раніше, ні в наші часи, зрівнятись з ним.
Кількість написаних ним за життя наукових трактатів рахується на пальцях, а кількість присвячених йому дисертацій – це тисячі трудів. Заповідана ним мудрість захоплює та дивує. Гострого слівця Омара Хаяма не минув навіть Аллах…
Цей гордий небосхил, байдужий лиходій,
Ще жодному із нас не підживляв надій:
Де знайде зігнуту під тягарем людину,
Іще один тягар він накидає їй.
Недоброзичливість ніколи не могла
Узяти верх: до злих вертались їх діла.
Я зичу благ тобі - ти зла мені бажаєш:
Ти благ не діждешся, я не побачу зла!
Його любові до життя, вмінню насолоджуватись кожною миттю, любити природу та оточуючий світ, а в тім чітко розрізняти добро і зло вчаться вже 800 років. Поки ми з Вами дочекаємось власної мудрості маємо можливість користуватись мудрістю Всесвіту, який подарував нам ОМАР ХАЯМ!!
12 травня 2012
Є такий класний журнал – «Країна». Не читали? Бібліотекар рекомендує!
Днями прочитала інтерв’ю з Юлією Мостовою (головний редактор газети «Дзеркало тижня»). Мова йшла про нас з вами, як патріотів, суспільно активних людей. Цитую: «Над нами дуже довго були чужі, в різних частинах країни – різні. А при не своїй владі виживати доводиться специфічно. Тому й кумівське коло в нас поки що набагато ефективніше за громадське суспільство. І фермер вирішуватиме свої проблеми скоріше не об’єднуючись з такими, як він, а через кума або через кумового кума в міністерстві – суто для себе.», - от такі думки. Я погоджуюсь з цим повністю – сама стикалась з такою нашою ментальністю. Досить часто. Спочатку ти намагаєшся протестувати, а потім (кумів, сватів, братів та інших родичів багато в нас на Україні) в скронях починають пульсувати слова Ліни Костенко:
Але я…. Але я…. Але ні!
Хай цей біль доболить у мені.
Ваша підлість і ваша злість, -
хай хтось інший про це розповість.
Але я…Але я… Але ні!
Хай цей біль доболить у мені.
І стає шкода всіх українців (а себе найбільше в тому натовпі)! Далі йде філософія – не можеш змінити світ – зміни своє відношення до нього. От і вся моя суспільна активність. Нажаль.
12 травня 1865 року народилась Софія Окуневська-Марчевська.
Я певна, що зовсім невеликий відсоток аудиторії знає хто ця жінка (я теж не знала). Перша жінка-лікар в Австро-Угорщині! В ті часи у жінок було не багато прав в суспільстві, проте їй вдалося отримати дозвіл на складання іспитів за гімназійний курс і вона блискуче їх склала. Далі вступила в Цюріхський медичний університет. Стала доктором медицини цього університету. Практикувала в Швейцарії, Чехії, а потім працювала у Львові. Це історія особистості, яка змінила ставлення суспільства до себе. Нею захоплювались Іван Франко, Ольга Кобилянська, Василь Стефаник. В цієї жінки вистачило сил протистояти СИСТЕМІ! А мені і вам бракує цих самих сил! Ну що ж, «в кожного своя дорога, свій шлях тернистий».
Та все-таки, якщо кожен з нас зупиниться на спринтерській дистанції життя – лише на мить – для того, щоб замислитись над своїм існуванням в цьому світі – вірю, що наше життя зміниться (ні, на нас не впадуть мільйони з неба, ми не станемо одразу президентами або бетменами (в кожного своя мрія!)). Щоби змінити світ треба змінити щось в собі – так казав хтось з Великих.
Я пропоную вам зупинитись, лише на мить…..
9 травня 2012
9 травня – День перемоги
|
Булат Окуджава Ах, что-то мне не верится, что я, брат, воевал. А может, это школьник меня нарисовал: и ручками размахиваю, я ножками сучу, уцелеть рассчитываю, и победить хочу. Ах, что-то мне не верится, что я, брат, убивал. А может, просто вечером в кино я побывал? И не хватал оружия, чужую жизнь круша, и руки мои чистые, и праведна душа. Ах, что-то мне не верится, что я не пал в бою. А может быть, подстреленный, давно живу в раю, и кущи там, и рощи там, и кудри по плечам... А эта жизнь прекрасная лишь снится по ночам. |
Ліна Костенко Тут обелісків ціла рота. |
